29.09.2026
22 вересня 2026 року відбулося чергове засідання Вченої ради Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс». У центрі уваги - стратегічні напрями розвитку Інституту, науково-аналітичне забезпечення модернізації системи публічного управління в сфері державних резервів України, міжнародний досвід, удосконалення інституційної спроможності та формування сучасної моделі ресурсної стійкості держави.
Сучасні безпекові виклики, досвід повномасштабної війни, зміна глобальних ланцюгів постачання, зростання значення стратегічних ресурсів і європейська інтеграція України принципово змінюють підходи до державної політики в сфері резервів.
Йдеться вже не лише про накопичення та зберігання матеріальних цінностей. Система державних резервів має забезпечувати здатність держави своєчасно прогнозувати ресурсні ризики, формувати необхідні запаси, захищати та диверсифікувати їх зберігання, гарантувати логістичну доступність ресурсів і забезпечувати безперервність функціонування держави, економіки, критичної інфраструктури та суспільства в умовах криз. Саме формування такої моделі стало одним із ключових змістовних акцентів засідання Вченої ради.
У роботі Вченої ради взяли участь представники Державного агентства з управління резервами України: головні спеціалісти відділу державних резервів Ірина ЛІНЕВИЧ та Людмила ШУЛЬЦ, головні спеціалісти відділу державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства у сфері державних резервів Роман КУЦ та Анастасія УВАРОВА.
Відкрив засідання Голова Вченої ради УкрНДІ «Ресурс», доктор наук з державного управління, професор, директор Інституту Валерій ВОРОТІН. У вступному слові він окреслив основні проблеми та перспективи формування нової моделі державних резервів України, наголосивши на особливій ролі науки, прогнозування та аналітичного забезпечення в процесі її подальшої модернізації.
УкрНДІ «Ресурс» має послідовно розвиватися як спеціалізований державний науково-дослідний Інститут, спроможний забезпечувати наукову, методологічну та експертно-аналітичну основу державної політики в сфері резервів. Йдеться про підготовку науково обґрунтованих управлінських рішень, формування сучасної методології визначення стратегічності ресурсів, дослідження ризиків і кризових сценаріїв, удосконалення нормативно-правового забезпечення, аналіз міжнародного досвіду та розроблення нових моделей функціонування системи державних резервів.
Особливо важливим є поєднання фундаментальних і прикладних досліджень із практичними потребами Державного агентства з управління резервами України та підприємств, що належать до сфери його управління. Наукові результати мають трансформуватися у конкретні концепції, методики, нормативні пропозиції, цифрові рішення та механізми підвищення ефективності державного управління резервами.
Окремий блок засідання було присвячено результатам участі директора УкрНДІ «Ресурс» Валерія ВОРОТІНА в XXXV Економічному форумі, який проходив 8–11 вересня 2026 року в місті Карпач, Республіка Польща.
Економічний форум є одним із найбільших майданчиків Центральної та Східної Європи для професійного діалогу представників державної влади, бізнесу, науки, міжнародних організацій та експертного середовища. Для УкрНДІ «Ресурс» участь у таких міжнародних заходах має особливе значення, оскільки питання, що становлять предмет діяльності Інституту, дедалі більше виходять у центр європейського і глобального безпекового порядку денного. Це насамперед стійкість держави до криз, безпека ланцюгів постачання, стратегічні запаси, енергетична та продовольча безпека, критична сировина, цивільна готовність, захист критичної інфраструктури, кризова логістика та здатність держави забезпечувати першочергові потреби населення за надзвичайних обставин.
Під час доповіді було наголошено: досвід України в умовах повномасштабної війни довів, що державний резерв не може розглядатися лише як визначений обсяг матеріальних цінностей на складах. Його функція є значно ширшою. Сучасна система резервування має забезпечувати безперервність функціонування держави за умов порушення логістичних маршрутів, дефіциту окремих видів ресурсів, руйнування критичної інфраструктури, обмеження імпорту, воєнних загроз, надзвичайних ситуацій або одночасного виникнення декількох криз. Звідси формується принципово важливий висновок: ресурсна стійкість держави створюється задовго до виникнення самої кризи. Вона передбачає прогнозування загроз, завчасне визначення критичної номенклатури, формування економічно обґрунтованих обсягів запасів, диверсифікацію місць зберігання, створення альтернативних каналів постачання, резервування логістичних можливостей та наявність чітких алгоритмів використання й поновлення ресурсів. Відповідно змінюється і критерій ефективності системи. Важливим є не лише питання, скільки ресурсу накопичено, а й де він знаходиться, наскільки захищений, як швидко може бути переміщений, чи можливо оперативно поновити його запаси та наскільки стійким є весь ланцюг постачання. Саме тому одним із стратегічних напрямів наукової роботи Інституту визначено перехід від традиційного управління матеріальними запасами до дієвої системи публічного управління ресурсною стійкістю держави.
Центральним питанням засідання Вченої ради став розгляд проєкту Концепції розбудови системи державних резервів України. Документ представив завідувач сектору забезпечення оборони і гуманітарних резервів відділу досліджень комплексних проблем резервного забезпечення та безпеки Євген СИТНИК.
Розроблення Концепції має принципове значення для забезпечення наступності державної політики в цій сфері. Вона розвиває результати попереднього етапу реформування державного матеріального резерву та враховує кардинальні зміни безпекового середовища, що відбулися внаслідок повномасштабної війни. Запропонований документ виходить із необхідності не точкового коригування окремих елементів існуючої системи, а її комплексної модернізації.
Метою Концепції є визначення стратегічних напрямів, принципів і механізмів створення гнучкої, захищеної та ризик-орієнтованої системи державних резервів, здатної функціонувати за різних кризових сценаріїв та поступово інтегруватися до європейського простору стратегічних запасів і цивільної готовності. Концепція розрахована на довгостроковий період і передбачає поетапність перетворень з урахуванням безпекової ситуації.
В основу нової моделі покладено декілька взаємопов’язаних принципів: законність, ризик-орієнтованість, децентралізацію і живучість системи, прозорість та підзвітність, а також європейську та євроатлантичну сумісність. Принципово змінюється сама логіка формування резервів. Замість підходу, за якого номенклатура і нормативи значною мірою визначаються попередньою практикою, пропонується перейти до їх формування на основі аналізу ризиків та моделювання конкретних кризових сценаріїв. Такими сценаріями можуть бути тривале порушення енергопостачання, руйнування окремих елементів критичної інфраструктури, блокування транспортних коридорів і державного кордону, дефіцит критичних товарів або інші масштабні загрози. Відповідно номенклатура державних резервів повинна стати динамічною і змінюватися відповідно до характеру реальних загроз державі. У цьому контексті особливого значення набувають енергетичні ресурси, нафтопродукти, агровиробничі ресурси, критичні матеріали для оборонно-промислового комплексу, гуманітарні, медичні та питні резерви, а також ресурси подвійного призначення.
Таким чином, резерв має формуватися не за принципом «зберігати те, що зберігалося раніше», а виходячи із відповіді на фундаментальне питання: який ресурс є критичним для забезпечення безперервності функціонування держави за конкретного кризового сценарію?
Важливою складовою Концепції є подальша розбудова сучасної інституційної системи управління резервами з чітким розмежуванням функцій між органом, який формує державну політику, Державним агентством з управління резервами України, відповідальними зберігачами та іншими суб’єктами системи. Окремий акцент зроблено на необхідності наскрізної координації та моніторингу державних і відомчих резервів. Інформація про наявні ресурси, їх стан, розміщення, рух та можливість оперативного використання має стати частиною єдиного інформаційного простору прийняття управлінських рішень.
Однією з найбільш перспективних новацій Концепції є формування Центру стратегічного моніторингу та прогнозування ланцюгів постачання - Центру СКАН - на базі УкрНДІ «Ресурс». Такий Центр має стати інформаційно-аналітичним ядром нової системи. Його функціонування передбачає моніторинг потенційних загроз, аналіз стійкості ланцюгів постачання, раннє виявлення ознак ресурсних дефіцитів, сценарне прогнозування, застосування аналітичних інструментів оцінювання ризиків та підготовку інформаційної основи для прийняття державних управлінських рішень.
Фактично йдеться про перехід від переважно реактивної моделі, коли держава реагує на дефіцит уже після його виникнення, до превентивного управління, коли загроза має бути ідентифікована та оцінена до того, як перетвориться на масштабну кризу. Це суттєво посилює й роль УкрНДІ «Ресурс». Інститут має виступати не тільки установою, яка досліджує систему резервів, а й постійним науково-аналітичним центром, що забезпечує її розвиток, прогнозування та адаптацію до зміни безпекового середовища.
Окремий стратегічний напрям Концепції - перегляд традиційної моделі зберігання. Досвід війни продемонстрував високі ризики надмірної концентрації матеріальних цінностей на великих стаціонарних об’єктах. Тому запропоновано поступово переходити до розподіленої системи зберігання, яка поєднуватиме державні потужності, захищені та модульні об’єкти, можливості відповідального зберігання та механізми державно-приватної взаємодії.
Децентралізація в цьому випадку є не організаційною самоціллю, а одним із механізмів підвищення живучості резервної системи. Втрата або тимчасова недоступність одного об’єкта не повинна створювати критичний дефіцит ресурсу для цілої території або сектору економіки. Така модель особливо актуальна для держави, яка функціонує в умовах постійної загрози для логістичної, енергетичної та складської інфраструктури.
Важливою особливістю Концепції є значно ширший погляд на логістику державних резервів. Наявність необхідного ресурсу на складі ще не означає, що резервна система виконала своє функціональне призначення. В умовах реальної кризи визначальним стає питання, чи може цей ресурс бути гарантовано і своєчасно доставлений туди, де він потрібен. Тому логістична спроможність розглядається як самостійна складова готовності системи. Передбачається розвиток багатомодальних механізмів транспортування, резервування транспортних потужностей, використання автомобільної та залізничної логістики, а за потреби інших видів транспорту. Особливо важливо це для прифронтових і постраждалих територій, де великі постійні логістичні вузли можуть бути вразливими.
Ще один важливий елемент Концепції - посилення взаємодії центрального, регіонального та місцевого рівнів. Ресурсна стійкість не може формуватися виключно на рівні центральних органів виконавчої влади. Досвід війни засвідчив особливу роль територіальних громад у забезпеченні життєдіяльності населення, організації гуманітарного забезпечення, підтриманні критичних послуг та реагуванні на наслідки надзвичайних ситуацій. Тому подальший розвиток резервної системи має передбачати чітке розмежування функцій державного, регіонального і місцевого рівнів, а також створення взаємопов’язаних механізмів накопичення, використання та поновлення резервів.
Окремої уваги потребує формування достатнього рівня локальної ресурсної самодостатності громад у перші години та дні після виникнення масштабної кризової ситуації. Такий підхід переводить систему резервів із вузьковідомчої площини у площину багаторівневого публічного управління ресурсною стійкістю.
Модернізована система державних резервів неможлива без сучасної цифрової інфраструктури. Цифровізація повинна забезпечувати не просто електронний облік матеріальних цінностей, а повний інформаційний цикл управління резервами - від аналізу ризиків та планування номенклатури до відстеження розміщення запасів, їх переміщення, використання і поновлення. Важливою складовою такої моделі має стати Єдиний реєстр державних резервів, який забезпечуватиме необхідний рівень наскрізного моніторингу та підзвітності системи.
Поєднання реєстру, аналітичних можливостей Центру СКАН, прогнозування ризиків і моніторингу ланцюгів постачання має створити принципово нове інформаційне середовище публічного управління резервами.
Концепція розглядає реформування системи державних резервів також у контексті європейської інтеграції України. Йдеться про поступове наближення української моделі до європейських механізмів цивільного захисту, стратегічних запасів, енергетичної безпеки, спільних закупівель та управління критичними ресурсами. Окреме значення має забезпечення сумісності підходів України з базовими принципами цивільної готовності НАТО, включаючи здатність держави підтримувати безперервність ключових функцій і забезпечувати населення критично необхідними ресурсами в умовах масштабних криз.
Водночас завдання України полягає не у механічному копіюванні зарубіжних моделей. Україна має сформувати власну систему (моделі, механізми, інструменти) стратегічного резервування, яка поєднає європейські стандарти із практичним досвідом функціонування держави в умовах тривалої повномасштабної війни.
Цей досвід є унікальним і в перспективі може мати значення не лише для України, а й для вдосконалення європейських підходів до ресурсної та цивільної стійкості.
Очікуваним результатом реалізації Концепції має стати створення інтегрованої, адаптивної та стійкої системи державних резервів, здатної забезпечувати критичні потреби країни за різних сценаріїв безпекових, економічних, енергетичних, гуманітарних та інших криз. Після детального обговорення проєкт Концепції реформування системи державних резервів України схвалено Вченою радою УкрНДІ «Ресурс».
Важливе місце у порядку денному засідання посіло питання подальшого інституційного розвитку УкрНДІ «Ресурс». Завідувач сектору юридичного забезпечення, доктор філософії Надія КИРИЛЮК представила нову редакцію Статуту Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс».
Запропоновані зміни передбачають розширення наукового та освітнього потенціалу Інституту, зокрема можливість підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі, організацію підвищення кваліфікації та стажування фахівців. Важливим напрямом має стати й участь Інституту в формуванні пропозицій щодо державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб системи державних резервів. Нова система потребує фахівців, які поєднують компетентності у сфері публічного управління, економіки, національної безпеки, логістики, управління ризиками, цифрових технологій, стратегічного планування та антикризового управлінням. За результатами обговорення нову редакцію Статуту Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» схвалено.
Юрисконсульт сектору юридичного забезпечення Віталій СЕМЕНЮК ознайомив членів Вченої ради з Планом заходів щодо запобігання та протидії корупції в УкрНДІ «Ресурс».
Під час засідання також було розглянуто інші питання поточної наукової та організаційної діяльності Інституту.
Результати засідання Вченої ради засвідчили подальше розширення наукової, аналітичної та інституційної ролі УкрНДІ «Ресурс». Сьогодні перед Інститутом постає значно ширше завдання, ніж дослідження окремих питань накопичення та зберігання матеріальних цінностей. Йдеться про формування цілісної науково-методологічної платформи розвитку державних резервів України - від аналізу загроз і прогнозування ресурсних потреб до розроблення стратегічних документів, методик, нормативних пропозицій, цифрових інструментів та нових моделей публічного управління.
Стратегічний орієнтир полягає в переході від традиційної системи накопичення запасів до інтегрованої системи забезпечення ресурсної стійкості держави. Її складовими мають стати ризик-орієнтоване планування, науково обґрунтована номенклатура стратегічних ресурсів, диверсифікована та захищена інфраструктура зберігання, стійкі ланцюги постачання, гарантована логістика, цифровий моніторинг, прогнозування, міжвідомча координація, взаємодія держави, громад і бізнесу та міжнародне партнерство.
В умовах війни, європейської інтеграції та майбутнього відновлення створення сучасної резервної системи виходить далеко за межі питання ефективного управління матеріальними запасами. Це питання стратегічної готовності України до криз, безперервності функціонування держави та її здатності за будь-яких обставин забезпечувати критичні потреби суспільства.
Галерея
